замовити дзвінок

Error, fill in the fields
Дякую. Ми відповімо вам якомога швидше.

Подрібнення та рівномірне розкидання решток по поверхні грунту без перемішування із землею


Цей спосіб застосовується в системах No-till та Strip-till. Захищає ґрунт від надмірного перегріву, покращує водопроникнення та утримання вологи ґрунтом, захищає його від вітрової ерозії та стоку води після опадів. Активізується життєдіяльність аборигенних мікрорганізмів у місцях контакту поверхні решток і ґрунту. Недоліки: підвищення активності патогенів і шкідників, закріплення елементів живлення у верхньому шарі ґрунту, повільне розкладання решток і незначне зменшення урожайності в перші роки застосування цього способу.
ЦІННІСТЬ РОСЛИННИХ РЕШТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР 
За урожайності зерна пшениці 4 т у полі залишається 4,5–5 т соломи. В ній міститься 20 кг азоту, 10 кг фосфору, 140 кг калію і кальцію, по 8–10 кг сірки та понад 400 г мікроелементів. Така кількість елементів живлення міститься: в 660 кг нітроамофоски на суму 553 грн, в 100 кг хлористого калію на суму 600 грн, в 30 кг аміачної селітри на суму 204 грн, в 60 кг сульфату магнію на 480 грн та 6–8 кг висококонцентрованих мікродобрив на суму щонайменше 500 грн, або всього 1800-2000 грн.
В рештках кукурудзи урожайністю 6 т/га залишається 7,8 т рослинних решток зі вмістом в них 58 кг азоту, 23 кг фосфору, 127 кг калію, сірки, магнію, мікроелементів на суму 6347 грн. В рештках соняшника масою 5,7 т при урожайності зерна 3 т/га вміст азоту складає 80 кг, фосфору – 40 кг, калію – 253 кг, кальцію – 87 кг та магнію – 34 кг. В перерахунку на вміст цієї кількості елементів в мінеральних добривах це складає понад 10 тис. грн на гектар.

Якому способу ми б не віддавали перевагу залежно від кліматично-погодних умов та системи обробітку ґрунту, існує загальна вимога: заселити рештки селекційними, найбільш корисними і найбільш життєздатними та стійкими до несприятливих умов мікроорганізмами, грибами і бактеріями. Важлива їх стійкість до високих температур та ультрафіолетового опромінення. Для цього рослинні рештки обробляють біологічними чи органічними речовинами – деструкторами. Помилково деструкторами іноді називають гумінові речовини, макро-, мікрокомплекси мікродобрив («мікро» – не від слова «мікроби», а від мізерної кількості деяких елементів у них), ензими на кшталт тих, що виділяються мікроорганізмами і грибами для розкладання соломи у ґрунті. До складу деяких біологічних деструкторів входять лише окремі види бактерій, чутливі до опромінення, високих чи низьких температур, нестачі вологи. Вони, як правило, стимулюють розвиток аборигенної мікрофлори, тобто як корисних, так і шкідливих мікроорганізмів, та нестабільно діють за несприятливих умов, недостатньо впливають на оздоровлення ґрунту й нестійкі до ультрафіолетового опромінення, та все ж пришвидшують розкладання решток, продукують амінокислоти й корисні органічні кислоти, утворення гумусу.